Відкрийте справжню історію Боярки!
Зануртеся в атмосферу давнини, прогулявшись вулицями, де колись проходили скіфи, а потім слов'яни. Відвідайте старовинні пам'ятки, які розкажуть вам більше про наше мальовниче місто, як от замковище Будаївка, яке служило оборонною спорудою для захисту від ворогів.
Чи знали ви, що поруч із вами - видатні місця, де відбувалися важливі історичні події, де працювали і відстоювали українську державність талановиті українські особистості, де повстанський рух української незалежності був не менш запеклий чим, наприклад, у Холодному ярі? Правда, неочікувано відкрити таку інформацію для тих, хто виріс на совєтській міфології про Корчагіна і вузькоколійну залізницю?
Ось лише деякі цікаві місця та факти, про які ви можливо не знали:
●  Станція Боярка, куди приїздила уся київська, і не тільки, інтелігенція, як от Лисенки, Косачі, Грушевські, Матушевські, і де відбувалися ключові бої за місто між військами УНР та більшовицькими окупантами.● Фортеця і річка Перетвір у Будаївці, по якій пересічні люди плавали у Бобрицю, Ірпінь, Київ. ● Витік річки Вита на території сучасного парку Шевченка, який був знищений. ● Залишки Городища 5-10 століть біля Михайлівського храму, який у 1902р. спроектував архітектор Микола Горденін. ● Будаївська земська лікарня 1890 року, куди перемістився з Києва центр творення української незалежності. ● Молочарня Дороганєвських, заснована у 1870 році, яка виробляла морозиво з льоду, який вирубувався глибами на ставку і за спеціальною технологією зберігався цілий рік.

Проєкт " Боярка - місто з історією" реалізовано Ліцеєм «Лісова школа» в рамках конкурсу проєктів «Щасливі дні» від Фонду Боярської громади за фінансової підтримки Global Fund for Community Foundations та донаторів БЗкошт: Спільнокошт Земляків. За участю експерта Сергія Лисенка, спільними зусиллями вчителів ліцею «Лісова школа» Марії Томчук, Катерини Меширефової, директорки Вікторії Островськоі та учнів ліцею.

Стара церква на Городищі має багату і драматичну історію. Після розібрання попередньої церкви у 1787 році, будаївці залишилися без своєї святині і змушені були відвідувати церкву в сусідньому селі Боярка (сучасна Тарасівка). У 1855 році місцевий селянин Марко Гирявець разом зі своєю дружиною Тетяною відновили церкву, використовуючи частини старої церкви з села Жуляни.

Будівництво нової дерев’яної церкви на честь архістратига Михаїла було великим випробуванням. Родина Гирявців, походячи з Глевахи, зробила значний внесок у збереження духовної спадщини свого села. Зокрема, Марко Гирявець, людина смітлива та заповзята, неодноразово звертався до церковної влади з проханням дозволити будівництво церкви. Зрештою, завдяки допомозі протоиєрея Тимофія Сухобрусова, це прохання було задоволене.

Церква стала важливим культурним та духовним центром. Вона була свідком багатьох значущих подій і відомих особистостей. Наприклад, у метриці церкви за 1885 рік значиться, що професор університету св. Володимира Іван Бодзіловський був свідком одного з хрещень. Того ж року тут вінчався молодий київський вчений-фізик Олександр Надєждін.

Згодом церква стала свідком і відомих історичних подій. У 1900 році тут був хрещений Георгій Кістяковський, майбутній американський фізик та хімік, учасник "Мангетенського проекту" та радник президента США Двайта Ейзенгавера. У 1920-х роках церква належала парафії Української Автокефальної Православної Церкви, з якою був пов'язаний український поет і перекладач Володимир Самійленко.

У 1930-х роках приміщення храму використовувалося для колгоспних потреб, а на початку 1960-х років церкву було розібрано. Проте, її історія продовжує жити в пам'яті місцевих жителів і нагадує про духовне багатство минулого.

Цей огляд показує, як мешканці маленького села зберігали свою духовну спадщину, долаючи численні труднощі, і як церква стала частиною великої історії Боярки.

З 1868 року, з початком будівництва Києво-Балтської залізниці та заснуванням станції Боярка, історія нашого поселення кардинально змінилася. На захід від станції почалося планування ділянок під дачі. Заможні кияни відпочивали тут, і так з’явилася "дачна вулиця", яку кияни назвали Хрещатиком, а паралельну, коротшу вулицю – Липками.
Під час Першої світової війни і революційних подій 1917-1920 років, дачне селище стало частиною села Будаївка. У 1932 році на базі дач створили дитячий санаторій "Піонер". Після Другої світової війни, санаторій отримав назву "Барвінок" і став відомим на весь СРСР.
У 1980 році територію санаторію передали місту Боярка, створивши парк Перемоги. Сьогодні парк з розкішними віковими деревами нагадує про історичне минуле, коли тут жили видатні постаті, такі як композитор Микола Лисенко.
Збереження і відродження парку Перемоги дозволить майбутнім поколінням боярчан не лише відпочивати тут, а й пишатися своїм великим минулим, насолоджуючись духом історії та багатства природи, яка вціліла у нашому місті.

Вулиця Хрещатик у Боярці має цікаву історію, що відображає розвиток міста та його трансформацію з села в популярне дачне селище.

Заснування: Вулиця Хрещатик виникла в середині XIX століття, коли в 1868 році була побудована залізнична станція Боярка. Це призвело до активного розвитку території, де почали з'являтися дачні будинки. Назва "Хрещатик" була запозичена з київської топоніміки, що свідчить про зв'язок Боярки з Києвом.

Перейменування: У 1922 році вулиця була перейменована на вул. Карла Маркса, але в 2004 році їй повернули історичну назву Хрещатик.

Розвиток дачного селища: Перші дачі на Хрещатику будували багаті кияни, а згодом сюди почали приїжджати підприємці та місцеві селяни, які зводили будинки для здачі в оренду. Це сприяло швидкому зростанню населення та формуванню інфраструктури.

Архітектурні пам'ятки: На вулиці збереглися унікальні будівлі, такі як двоповерховий дачний будинок на вул. Хрещатик, 20, який є рідкісною пам'яткою дерев'яної архітектури XIX століття. Цей будинок колись належав заможному власнику і був оточений розкішним садом.

Культурне життя: Вулиця стала важливим місцем для відпочинку та культурного життя киян, які приїжджали на літні канікули. Тут проходили різноманітні заходи, що сприяли розвитку громади.

Сучасність: Сьогодні Хрещатик залишається центральною вулицею Боярки, де розташовані житлові будинки, магазини та інші об'єкти інфраструктури. Вона продовжує відігравати важливу роль у житті міста.

Поштова станція в Боярці, відкрита у травні 1894 року, має багатий і значущий історичний контекст. Протягом 125 років вона функціонувала безперервно, переживши численні історичні події, включаючи Першу і Другу світові війни, Голодомор та німецьку окупацію. Спеціально збудована для поштово-телеграфної служби, станція мала два крила: одне використовувалося для поштового відділення, а інше — для квартири поштмейстера.
У 1991 році тут почали виготовляти перші саморобні марки з тризубом, що додало ще один важливий етап в історію цієї будівлі. Однак у 2020-х роках відділення закрили через відсутність належних санітарних умов і потребу в значних капіталовкладеннях для ремонту.
Головпоштамт у Боярці став важливим елементом інфраструктури міста, яке активно розвивалося після відкриття залізничної станції. З його відкриттям поштове обслуговування стало доступнішим для місцевих жителів та дачників. Основні факти про головпоштамт включають:
● Відкриття: Заснований у 1894 році, що свідчить про зростання населення та потребу в поштових послугах.● Соціальна значущість: Забезпечував зв'язок між Бояркою та іншими населеними пунктами, сприяючи розвитку комунікацій.● Економічний розвиток: Місцеві підприємці могли швидше отримувати товари та інформацію, що позитивно вплинуло на економіку регіону.● Культурне життя: Став важливим місцем для спілкування місцевих жителів, де вони могли обмінюватися новинами та підтримувати зв'язки з родичами.
Таким чином, головпоштамт у Боярці відіграв значну роль у розвитку міста, сприяючи соціально-економічним змінам і покращуючи якість життя місцевих мешканців.

Станція Боярка була заснована в 1868 році у зв'язку з будівництвом залізниці Київ-Балта. Назва станції була запозичена від сусіднього села Боярка (сучасна Тарасівка). 
Після введення руху на місцевій ділянці залізниці на початку 1870 року почало розвиватися поселення біля станції.
У 1872 році розпочалася акція розподілу землі між державними селянами Будаївки, що сприяло формуванню нових наділів. Станція стала важливим транспортним вузлом, який привернув увагу багатьох відпочивальників, адже навколо неї почали зростати дачні селища, які згодом об'єдналися з селом Будаївка.
З 80-х років XIX століття Боярка стала популярним лікувально-кліматичним курортом для людей із захворюваннями дихальних шляхів. Чисте повітря соснового лісу та численні санаторії приваблювали до 10 тисяч відпочивальників щороку. Станція Боярка відіграла ключову роль у розвитку цієї місцевості, перетворивши її на фешенебельне дачне селище з розвиненою інфраструктурою.

Ставок "Лодочний", розташований біля старого городища в місті Боярка, має багату і цікаву історію. Виник він внаслідок як природних процесів, так і, можливо, штучних дій людей у давнину. Він оточує залишки давньоруського городища, що свідчить про заселення цієї території ще за часів Київської Русі.

Старе городище, розташоване на місці ставку, виконувало важливу оборонну функцію. Вода ставку слугувала природним бар'єром проти ворогів, підвищуючи безпеку поселення. Це стратегічно важливе місце дозволяло захищати місцевих жителів від нападів.

У XIX столітті, з розвитком Боярки як лікувально-кліматичного курорту, ставок "Лодочний" став популярним місцем для відпочинку як місцевих жителів, так і киян. Відпочивальники насолоджувалися природою та займалися риболовлею. Ставок став своєрідним центром для відпочинку та спілкування.

Ставок "Лодочний" є важливою частиною екосистеми Боярки, де мешкає різноманітна флора і фауна. Він сприяє збереженню біорізноманіття в регіоні і виконує важливі екологічні функції. Вода ставку підтримує життєдіяльність місцевих рослин та тварин, роблячи цю територію ще більш унікальною.

Сьогодні ставок "Лодочний" залишається популярним місцем для відпочинку та рекреації. Його мальовничі пейзажі приваблюють не лише місцевих жителів, а й туристів. Місцева громада активно використовує ставок для різноманітних заходів та фестивалів, зберігаючи традиції і культуру попередніх поколінь.

Таким чином, ставок "Лодочний" у Боярці – це не лише частина історичної спадщини, але й важливий елемент сучасного життя, що поєднує минуле, теперішнє і майбутнє.

Володимир Самійленко — видатний український поет, драматург і перекладач, народився 3 лютого 1864 року в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Після навчання в Полтавській гімназії та Київському університеті, він став активним учасником літературного гуртка "Плеяда".
Самійленко, відомий під псевдонімом Сивенький, здобув популярність завдяки своїм ліричним і сатиричним творам. Перша збірка його віршів вийшла у 1890 році. Його патріотичні цикли "Україні" та "Веселка" відображають глибокі почуття до рідної землі.
У 1924 році поет повернувся до України і оселився в Боярці, де продовжував літературну діяльність. Тут він працював редактором і створював свої останні твори, включаючи незакінчену поему "Гея"

Володимир Самійленко, видатний український поет та громадсько-політичний діяч, помер 12 серпня 1925 року в Будаївці. Його похорон організовувала громада Михайлівської парафії УАПЦ на чолі зі священником о. Юрієм Стравицьким. Тяжко хворий Самійленко з середини травня 1925 року жив у будинку на вулиці Шкільній разом зі своєю дружиною Ольгою.
Похорон відбувся 15 серпня за участю представників духовенства УАПЦ, єпископа Григорія Стороженка, священників та інших поважних гостей, таких як письменниця Людмила Старицька-Черняхівська, публіцист Сергій Єфремов, лікарка Ольга Попова-Матушевська. Громада храму активно займалася похороном.
Після 1930-х років могилу поета почали забувати, а радянська влада відносила його до "українських націоналістів". Під час нацистського вторгнення 1 серпня 1941 року, біля могили Самійленка відбулося проголошення українського самоврядування, яке проіснувало кілька тижнів.
У 1963-1964 роках, завдяки старанням Максима Рильського, могилу впорядкували до 100-річчя з дня народження Самійленка, встановивши пам'ятник та огорожу. 3 лютого 1991 року на могилі поета вперше після 1941 року було піднято синьо-жовтий прапор.
Щороку 3 лютого і 12 серпня біля могили Володимира Самійленка громада міста Боярки проводить урочисті мітинги в його честь.

Ми підготували цікавий історичний квест-екскурсію, який може пройти самостійно кожен, опинившись у Боярці!

Що для цього потрібно?

1. Декілька годин часу, одяг по погоді та зручне взуття, і обовʼязково - дослідницький настрій!

2. Мобільний телефон з підключенням до мобільного інтернету для сканування кьюар кодів

3. Прибуття на точку старту - наша табличка з інформацією у парку Перемоги

Що відбуватиметься?

Під час екскурсії ви станете учасниками історичного квесту, у формі захоплюючої гри відкриваючи для себе нові знання про Боярку та її минуле.

Використовуючи старі фотографії та історичні довідки, ви будете розгадувати загадки та шукати відповіді на запитання, пов'язані з минулим Боярки, а в цьому вам допоможуть наші путівники - таблички з ключовою інформацією та кьюар-кодами.